Про Iнститут української мови Національної академії наук України

Інститут української мови НАН України утворений 1991 року на базі кількох україністичних відділів та груп Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України: теорії та історії української мови; лексикології та лексикографії; культури української мови; діалектології й ономастики. Перший директор установи – О. О. Тараненко, у 1998-2007 роках – член-кореспондент НАН України В. В. Німчук. З 2008 року Інститут очолює доктор філологічних наук Павло Юхимович Гриценко.

Інститут — це єдина в державі науково-дослідна установа, де вивчають усі структурні рівні української мови у синхронії та діахронії, працюють над кодифікацією норм української літературної мови — правописних, орфоепічних, граматичних, лексичних; досліджують проблеми термінології, функціонування української мови в суспільстві, зокрема, як державної.

Дослідження української мови здійснюється за такими науковими аспектами:
• вивчення сучасного стану української літературної мови з погляду її словникового складу, динаміки літературної норми (лексичної, граматичної, правописної) та її кодифікацій;
• соціолінгвістичне вивчення української мови в контексті розвитку національної культури;
• вивчення історичного та соціокультурного контексту стилів української мови;
• аналіз активних процесів у територіально-діалектних та соціокультурних різновидах сучасної української мови;
• дослідження звукової, інтонаційної будови української мови.

Серед найважливіших досягнень Інституту — такі праці:
• "Фразеологічний словник української мови" (у 2-х книгах, 1993);
• "Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки" (1994), "Біологія. Хімія. Медицина" (1996), "Математика. Фізика. Техніка. Наука про Землю та Космос" (1998);
• "Говірки Чорнобильської зони: Тексти" (1996), "Говірки Чорнобильської зони: Системний опис" (1999);
• "Словник синонімів української мови" (у 2-х т., 1999);
• "Український правопис (проєкт найновішої редакції)" (1999);
• "Українська мова. Енциклопедія" (2000 р.; 2-ге вид., випр. і доповн., 2004);
• "Атлас української мови: В 3-х т. — Т. 3. Донеччина, Слобожанщина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я та суміжні землі" (2001);
• "Євсевієве Євангеліє 1283 року" (2001);
• "Пересопницьке Євангеліє 1556-1561: Дослідження. Транслітерований текст" (2001);
• Німчук В.В. "Проблеми українського правопису XX — початку XXI ст." (2002);
• Ставицька Л.O. "Короткий словник жаргонної лексики української мови" (2003);
• Соколова C.O. "Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові" (2003);
• Зарецький О.В. "Офіційний та альтернативний дискурси. 1950-80-ті роки в УРСР" (2003);
• "Історія українського правопису XVI-XX ст.: Хрестоматія" (2004);
• Вихованець І., Городенська К. "Теоретична морфологія української мови" (2004);
• "Українсько-російський словник наукової термінології" (2004).

В Інституті функціонують відділи: історії та граматики української мови, лексикології та комп’ютерної лексикографії, термінології та ономастики, стилістики та культури мови, діалектології, соціолінгвістики та фонетики. Серед співробітників Інституту: член-кореспондент НАН України І.Р.Вихованець, доктори філологічних наук К.Г.Городенська, С.Я.Єрмоленко, А.А.Бурячок, Н.М.Сологуб, І.Г.Матвіяс, В.П.Шульгач, І.М.Желєзняк, О.П.Карпенко. Інститут готує наукові кадри через аспірантуру (стаціонарну і заочну) та докторантуру. При Інституті функціонує наукова рада "Українська мова" та спеціалізована вчена рада для захисту кандидатських і докторських дисертацій зі спеціальностей "Українська мова" та "Слов’янські мови".

Джерело інформації:

http://www.nbuv.gov.ua/institutions/ium/index.html [19.01.2010]